Історія села

  Поблизу міста Світловодськ  розташувалось густо  населене  село Павлівка. Це типове село на Україні. Та є  у нього і свої відмінності, власне , своя  історія, яка об"єд-

нує його минуле і сучасне.

        Першими, хоч і німими свідками доісторичного життя Павлівки є курганні поховання на її полях , адже сьогодні  павлівчани живуть   на території де у ІІ тисячолітті до

н.е. жили люди бронзової доби та скіфського періоду. А в УІІ-УІІІ ст. н.е.  було

поселення Чорноліської, згодом  ранньослов"янської   Черняхівської, культур. Але це

передісторія. Історія  села Павлівка бере свій початок у  далекому 1725 році.

       Першими поселенцями, за переказами сторожилів села, були вартові козаки, які

поставили на постах, горах Лисій і Моченській- сигнальні вишки із соломи, діжками зі смолою.  А згодом , на захищеній від вітрів ділянці з масним чорноземом, біля  водоймищ, поставили пращури перші свої оселі.Оздобили їх барвінками і м"ятою, насадили мальв та соняхів, розвели вишневі та яблуневі садочки, засіяли лан пшеницею, розчистили  життєдайне джерело, яке нині вже оповите легендами та переказами  павлівчан.

     У 1859 р. налічувалось 29 дворів, у 1886р.- вже 88 хат і 3-и будинки. Поруч з Павлів-

кою знаходилась слобода Свинарка (1740 року заснування). У 1752-78 рр. в ній налі-

чувалось 26 дворів, в яких проживали вихідці з Полтавської губернії. Від Павлівки її

відділяла  невеличка річка  Мокринка.

      Як і скрізь на Україні   в  ХІХ ст., в Павлівці були свої поміщики, свої бідняки і за-

можні селяни. Свої п"яниці, свої селінські бунти, які все частіше примушували панів рахуватися з кріпаками.

      Після реформи 1861 р. частина Павлівських селян шукала роботу в Крюкові. Деякі

займалися гончарною справою та садівництвом, деякі шили  кожухи, чоботи та більшість  займалася землеробством. Були і свої мисливці та рибалки. Раніше Павлівські

плавні називалися Конотіпкою, там і промишляли  предки павлівчан.

     У 1906 році північну  частину села охопила пожежа. Потерпілим царський уряд

виділив по 200 карбованців, дозволив вирубку лісу на нові  будівлі.

     Наступала доба Жовтневої революції. Село  Павлівка та  слобода Свинарка об"єдна-

лися. У лютому 1918 року  в Свинаро-Павлівці було встановлено радянську владу.

Весною 1924 року організувався ТСОЗ "Колос", у 1928-му  "Веселі бурти" і "Зелений гай" . Це період  електрофікації і колективізації усієї країни. З небаченим ентузіазмом вчорашні бідняки Свинаро-Павлівки взялися господарювати.

    Але політика партійних вождів була жорстокою: котилася  хвиля репресій. Жахливі сторінки голодомору, який не обминув і наше село, хоча і в меншій мірі завдяки близь-

кому розташуванню біля села овочевого радгоспу Крюківського цукрозаводу.

   Сталінські  політрепресії забрали 21-не життя жителів села, переважно хліборобів,

активістів. Серед них-Петро Олександрович Плахотний, Михайло Маркович Холоден-

ко, Павло  Єфремович Неводничий.

    Тяжким  випробуванням для павлівчан стала Велика Вітчизняна війна. Під  час окупа-

ції села, яка почалася 7 серпня 1941 року, німці розстріляли кращих його людей:

Марка Сергійовича Яременка, Григорія Олександровича Яременка, Федора Явтуховича

Дьяченка.

   Під час війни  311 жителів села  билися на фронтах проти фашистських загарбників.

135 з них –загинули. В Німеччину було вивезено  65 юнаків та дівчат. Важким був шлях

до звільнення території і жителів села Павлівки. Про це  свідчать очевидці і мемуари

його визволителів. У важких кровопролитних боях за Свинаро-Павлівку та північно-

західні висоти полягло понад 150  чоловік.

    Давно відгриміли грізні роки . Та і сьогодні  павлівчани щороку вшановують пам"ять

тих, хто віддав своє життя за свободу Павлівки, святкуючи День визволення села

26-28 листопада 1943 року. Вічною його святинею є Братська могила, що пломеніє

в чорнобривцях в центрі Павлівки. Людно біля неї на всі великі свята.Їй  приходять вклонитися  новобранці, молодята в день свого весілля, першокласники і випускники

школи, та особливо – ветерани, вдови. І не заросте стежка  до неї. як і не проходить пошана у павлівчан до сивочолих фронтовиків- захисників Вітчизни.

     У 1946 році Свинаро-Павлівку  було переіменовано на с.Павлівка.  В повоєнні роки багато сил і праці для відбудови  села  доклали і нині живі  жителі села. Майже все сіль-

ське населення  працювало в колгоспі та артілі "Ударник" гончарного цеху.

     В кінці 50-х  в селі з"явилися нові вулиці та  провулки-це заселялися із затоплених

сіл  Липове, Калаборок, Чернече, Вітрівка, Стецівка та інші. В середині 80-х- ще нові

вулиці, які заселяли вже молоді сім"ї павлівчан.  В цей же час розпочалася газифікація села, яку розпочав сільський голова Олійник Віктор Григорович і яка закінчилася в 2007

році завдяки сільському голові Панасенку Миколі Васильовичу.

    У тому ж 2007 році в селі з"явився перший почесний житель- ветеран Великої Вітчизняної війни, колишній голова ветеранської  організації Назаренко Іван Павлович.

    Гордиться  Павлівка   своїми видатними земляками. Це  Микола Борисович Славин-

ський- автор багатьох  прозових творів, член спілки письменників України. Народився

28 березня 1948 року в селі Павлівка. Закінчив факультет журналістики Київського

університету. Працює  завідувачем відділу гуманітарної політики  журналу "Віче".

   Саме в Павлівці розпочав свій родовід відомий футболіст київського "Динамо" Владислав  Ващук.

   Викохало  село і підкорювача  Всесвіту, льотчика-космонавта, Героя Росії і Казахстану

Юрія Івановича Маленченка.  Народився Юрій Маленченко 22 грудня 1961 року в

місті Хрущов, нині Світловодськ. В 1978 році  із золотою медаллю закінчив Павлівську

середню школу . Рік навчався в Харківському інституті радіоелектроніки, а потім пере-

вівся  на І курс  Харківського  військового  авіаційного училища. Перший свій політ  у

космос  здійснив у 1994 році. Три рази виходив у космічний простір,  брав участь у

4-х космічних експедиціях.

   Григорій Федорович Кучеренко –головний інженер ТОВ НВП  "БілоцерківМАЗ",

винахідник, заслужений раціоналізатор України. Народився в селі Павлівка в 1953 році.

Закінчив Павлівську середню школу в 1970 році, в 1979- Київський політихнічний  інститут. Пройшов шлях  від інженера –конструктора  до заступника начальника СКБ

з-ду "Сільмаш".